9 клас укр. літ. 06.04.2021

Тема: Лірика Т. Шевченка періоду арешту й заслання і після повернення з нього. «Доля», «Росли укупочці, зросли…». Риси автобіографізму в образі ліричного героя.
Біблія в житті Т. Шевченка. Світле пророцтво поета («Ісаїя. Глава 35»). 





1. Упізнайте вірші Шевченка за цитатою (виконуєте в онлайн-режимі)

перейти за покликанням Упізнай вірш за цитатою

2. Переглянути відеоурок і записати 12 основних тез за його змістом

перейти за покликанням  Лірика Т.Шевченка періоду арешту

Теорія літератури (коротко законспектувати в зошит)

      Ліричний герой — образ поета (його ліричне «я»), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі. Уявлення про Л.г. складають на основі знайомства з його внутрішнім світом, який розкривається не через вчинки, а через переживання, душевні стани. Умовне поняття; на його основі створюється цілісне уявлення про творчість поета, його переживання, які відображаються у творі, але не в його особі. Л.г. не тотожний авторові.

       Медитація (від лат. medetatio — роздум) — форма філософської лірики: вірш, в якому поет висловлює свої думки над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим.

      Психологізм у літературі — глибоке, детальне відтворення подій у художньому творі, зокрема світу його персонажа (почуття, думки, переживання, спонукання).

Опрацювання поезій

«Доля» (9 лютого 1858, Нижній Новгород).  

         Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.

          Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.

         Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».

        Жанр: філософська лірика.

Як склалася доля самого поета, коли він осиротів? (письмово)

«Росли укупочці, зросли» (25 іюня 1860, С.-Петербург).  

        Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися.

         Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався.

        Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести.

       Жанр: інтимна лірика.

З яким проханням звертається поет до Бога? (письмово)

Біблія в житті Шевченка

- У багатьох творах Т. Шевченко звертається до Бога, апелює до нього.

- Поет переспівує або переосмислює біблійні сюжети у ряді поем ( «Марія», «Неофіти»).

- Епіграфами до творів поет бере уривки з Біблії ( «Сон», «І мертвим, і живим...»).

- Ідеї Шевченкових творів суголосні з православними ідеями. Кобзар проповідує добро, гуманізм, всепрощення.

- Окремі фрагменти чи навіть твори Шевченко написав у формі молитви («Кавказ», «Марія», «Молитва»).

Статистичні дослідження

1.Шевченко раз у раз у своїх творах згадує Христа, Марію, пророків, біблійних персонажів. 7 поем, в основі яких лежать біблійні сюжети («Марія», «Кавказ», «Неофіти»)

2.Шевченко переспівав 10 псалмів, написав кілька подражаній, 143 твори, в яких згадано Бога, 25 разів у «Кобзарі» згадано Матір Божу.

3. 600 разів у «Кобзарі» вжито слово Бог, у тому числі Ісус Христос та Господь.

4.У 150 творах поет вживає вислови «молитися», «Бога благати».

5. У 27 творах наявні довгі поетичні молитви (у деяких по кілька молитов)

«Ісаія. Глава 35» (1859).

Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.

 Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.

 Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.

 Основна думка: «Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться…»

 Жанр: переспів з Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі.

 Композиція.

Твір умовно можна поділити на 3 частини:

1 частина  - Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки.

2 частина  - Воздаяння Всевишнього довготерпеливим:

а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»;

в) «і дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»;

г) «веселі ріки потечуть, а озера… поростуть … оживуть».

3 частина - Радість трудящих з приводу отримання ними волі.

Історія та джерела написання.

Т. Шевченко дуже рано почав своє знайомство із біблійними текстами. Справа в тому, що у так званій дяківській школі, де він навчався грамоті, «Псалтир» (так називали книгу псалмів із Біблії) замінював і буквар, і читанку. Малий Тарас швидко навчився його читати. «Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» ,— писав один із шкільних товаришів поета. Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорта, над яким працював митець. Саме весною 1859 р. (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник, удосконалював гравірувальну техніку, великої уваги приділяючи офорту. Доводилося днювати й ночувати в майстерні. Раптом поява задуму поезії і натхнення відірвала поет від гравірування на міді, змусила взятися за перо. Чистого паперу не було,— і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.

Словникова робота.

Текст стане зрозумілішим, якщо знати, що:

- Карміл (Кармель) — це вкрита пишною рослинністю гора в Палестині, стала біблійним символом гордої краси;

- Ліван — гірське пасмо на півночі Палестини, яке біблійні пророки часто символізували як славу і велич Іудейського царства;

- Омофор — багатий, золотом вишитий покров.

Характеристика образів твору. (образи схемою записати в зошит)

Настання блаженства Божого показано через конкретні образи, кожний з яких є опорним:

- «розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»;

-«буде скакати кривий, немов олень»;

- «буде співати безмовний язик»;

- «води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником від джерельних»;

- «леговище шакалів, в якій спочивали, стане місцем тростини й папірусу»;

- «і буде там бита дорога та путь, і будуть її називати дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти».

Всі ці опорні образи за своїм змістом діляться на три групи.

(1) Показує прихід блаженства як фізичного одужання людей, коли сліпим повертається зір, глухим — слух, кривим — здатність рухатися.

(2) Показ оводнення пустелі. Для людей, що проживали в близькосхідній природі, це перетворення пустелі в оазу було сповнене особливого емоційного естетичного змісту.

(3) Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений від мук народ. Це символічний образ, у ньому йдеться про правильнее життя народу, що керується справедливими Божими законами. Образ дороги є дуже важливим, бо завдяки йому створюється образ щасливого суспільства, яке не тільки фізично здорове, і не тільки живе в здоровому та родючому природному середовищі, а й іде правильною життєвою дорогою, тобто живе за моральними християнськими законами.